вчений ступінь

1. n

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта

3) виучка, досвід

4) заняття, уроки (в школі)

5) збірн. школярі, учні

6) клас, класна кімната; шкільна аудиторія

7) напрям, школа

8) інститут; науково-дослідний інститут

9) академія (у стародавній Греції і стародавньому Римі)

10) факультет університету

11) іст. приміщення факультету, лекційний зал

12) pl екзамени на науковий ступінь

13) муз. навчально-методичний посібник; школа (гри)

14) іст. когорта (рота) імператорської гвардії

15) косяк риби

16) натовп, збіговисько

17) велика кількість, сила-силенна

18) зграя

2. v

1) дисциплінувати, стримувати; приборкувати

2) привчати (до чогось); тренувати; виховувати; дресирувати

3) посилати до школи; давати освіту

4) навчатися у школі; здобувати освіту

5) викладати у школі

6) збиратися косяком (про рибу); іти косяком

* * *

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

1) школа, навчальний заклад

2) навчання, освіта; виучка, досвід

3) заняття, уроки ( у школі)

4) учні школи, школярі

5) клас, класна кімната, шкільна аудиторія

6) напрямок

7) інститут, коледж; академія

8) факультет університету, відділення

9) pl іспити ( на вчений ступінь)

10) мyз. навчально-методичний посібник, школа

11) icт. когорта або рота імператорської гвардії

1) приборкувати, дисциплінувати

2) привчати; тренувати; виховувати; дресирувати

3) icт. посилати до школи; давати освіту; учитися в школі; отримувати освіту

1) косяк, зграя ( риб)

2) icт. натовп, збіговисько; велика кількість, маса

1. n

1) лікар, доктор

2) доктор (учений ступінь)

3) законник, законознавець

4) учений богослов, теолог

5) учений муж; авторитет

6) наставник, учитель

7) pl отці церкви (тж Doctors of the Church)

8) жарт. начальник

9) штучна муха (як наживка)

10) розм. прохолодний вітерець

11) амер., розм. кок, кухар на кораблі

12) тех. допоміжний пристрій

13) тех. скребачка; адаптер

2. v розм.

1) лікувати, займатися лікарською практикою

2) приймати ліки; лікуватися

3) розводити (напої)

4) фальсифікувати (продукти)

5) підробляти (документи)

6) ремонтувати (лагодити) нашвидкуруч; налагоджувати (машину)

7) присуджувати докторський ступінь

* * *

1) доктор, лікар

2) знахар

3) доктор ( вчений ступінь)

4) законник, знавець законів

5) учений богослов, теолог; учена людина, авторитет; наставник, учитель; pl батьки церкви (тж. Doctors of the Church)

6) начальник

7) штучна муха ( для вудіння)

8) прохолодний вітерець

9) aвcтpaл. кухар

10) тex. допоміжний пристрій

11) тex. шкребок

12) тex. адаптер; перехідна муфта

13) сурогат; фальсифікований або зіпсований домішками продукт

14) пoлiгp. ракель, ракля (тж. doctor blade)

1) лікувати; займатися лікарською практикою; лікуватися; приймати ліки

2) (тж. doctor up) розбавляти ( напої); фальсифікувати ( продукти)

3) підробляти ( рахунки)

4) підправляти, лагодити нашвидкуруч; ремонтувати

5) присуджувати докторський ступінь

1. n

1) шапка; кепка; картуз; кепі

2) берет; ковпак; чепець, очіпок

3) ярмулка; тюбетейка

4) каптур

5) шолом; каска

6) верхівка, шапка

7) кришка, ковпачок; головка; наконечник

8) шапка (гриба)

9) чохол, футляр

10) (тж pl) велика літера

11) келих, чарка

12) ел. цоколь (лампочки)

13) капсуль; пістон

14) папір великого формату

15) спорт., розм. спортсмен, який представляє країну на міжнародних змаганнях

2. v

1) надівати шапку

2) накривати чохлом (ковпаком)

3) увінчувати; утворювати шапку (про сніг)

4) завершувати, довершувати

5) перевершити, взяти верх (гору)

6) зняти шапку (на знак поваги)

7) присуджувати учений ступінь

8) вставляти капсуль (пістон)

9) запечатувати (соти)

10) шотл. відняти, силою заволодіти

* * *

1) шапка, головний убір; кепка, кепі; кашкет

2) спортсмен, на міжнародному змаганні ( який носить кашкет з національним гербом)

3) берет; ковпак; чепець; чепчик; наколка

4) скуфія, камилавка (тж. black cap); forked cap митра єпископа

5) = biretta

6) ярмулка; тюбетейка; скуфійка; ( кругла) шапочка ( без полів)

7) каптур

8) icт. шолом (тж. cap of fence); ківер; каска

9) верхівка, шапка

10) кришка, ковпачок; чохол; футляр; тex. ковпачок; наконечник; насадка; грибок ( клапана)

11) мeд. протизаплідний ковпачок

12) бyд. переклад; капітель ( колони)

13) eл. цоколь ( електролампи); шапка ( ізолятора)

14) чохлик ( на бруньці або бутоні); шапка гриба

15) вiйcьк. наконечник снаряда; капсуль; пістон

16) мop. езельгофт

17) aмep.; eк. верхній рівень, межа, ліміт

18) писальний папір великого формату

1) надягати шапку та ін. [див. cap1]; покривати голову

2) накривати чохлом, ковпаком, ковпачком; cпeц. насаджувати ( ковпачок); вставляти ( капсуль); запечатувати ( стільники)

3) покривати, увінчувати; утворювати шапку

4) завершувати; вінчати

5) перевершити; заткнути за пояс

6) присуджувати вчений ступінь

7) зняти головний убір на знак поваги, з чемності

8) cпopт. зарахувати до складу команди

часто pl; пoлiгp.; cпeц. велика, прописна літера

1) починати

2) починатися

3) одержувати учений ступінь в університеті

4) заст. ставати, робитися

* * *

1) починати; починатися

2) отримувати вчений ступінь в університеті

1) дипломований; що має учений ступінь бакалавра

2) амер. що закінчив будь-який учбовий заклад

3) калібрований; градуйований; із шкалою

4) диференційований; неоднаковий у різних умовах

* * *

1) дипломований, який має вчений ступінь бакалавра; aмep. який закінчив будь-який навчальний заклад

2) градуйований; калібрований; зі шкалою

3) диференціальний, неоднаковий за різних умов

вчений ступінь

* * *

1) доктор, лікар

2) знахар

3) доктор ( вчений ступінь)

4) законник, знавець законів

5) учений богослов, теолог; учена людина, авторитет; наставник, учитель; pl батьки церкви (тж. Doctors of the Church)

6) начальник

7) штучна муха ( для вудіння)

8) прохолодний вітерець

9) aвcтpaл. кухар

10) тex. допоміжний пристрій

11) тex. шкребок

12) тex. адаптер; перехідна муфта

13) сурогат; фальсифікований або зіпсований домішками продукт

14) пoлiгp. ракель, ракля (тж. doctor blade)

1) лікувати; займатися лікарською практикою; лікуватися; приймати ліки

2) (тж. doctor up) розбавляти ( напої); фальсифікувати ( продукти)

3) підробляти ( рахунки)

4) підправляти, лагодити нашвидкуруч; ремонтувати

5) присуджувати докторський ступінь

1) ступінь; рівень

2) звання; вчений ступінь; ранг

3) градус (одиниця вимірювання температури, кута і т.п.)

•

- centigrade degree

1) шапка, головний убір; кепка, кепі; кашкет

2) спортсмен, на міжнародному змаганні ( який носить кашкет з національним гербом)

3) берет; ковпак; чепець; чепчик; наколка

4) скуфія, камилавка (тж. black cap); forked cap митра єпископа

5) = biretta

6) ярмулка; тюбетейка; скуфійка; ( кругла) шапочка ( без полів)

7) каптур

8) icт. шолом (тж. cap of fence); ківер; каска

9) верхівка, шапка

10) кришка, ковпачок; чохол; футляр; тex. ковпачок; наконечник; насадка; грибок ( клапана)

11) мeд. протизаплідний ковпачок

12) бyд. переклад; капітель ( колони)

13) eл. цоколь ( електролампи); шапка ( ізолятора)

14) чохлик ( на бруньці або бутоні); шапка гриба

15) вiйcьк. наконечник снаряда; капсуль; пістон

16) мop. езельгофт

17) aмep.; eк. верхній рівень, межа, ліміт

18) писальний папір великого формату

1) надягати шапку та ін. [див. cap1]; покривати голову

2) накривати чохлом, ковпаком, ковпачком; cпeц. насаджувати ( ковпачок); вставляти ( капсуль); запечатувати ( стільники)

3) покривати, увінчувати; утворювати шапку

4) завершувати; вінчати

5) перевершити; заткнути за пояс

6) присуджувати вчений ступінь

7) зняти головний убір на знак поваги, з чемності

8) cпopт. зарахувати до складу команди

часто pl; пoлiгp.; cпeц. велика, прописна літера

1) починати; починатися

2) отримувати вчений ступінь в університеті

1) дипломований, який має вчений ступінь бакалавра; aмep. який закінчив будь-який навчальний заклад

2) градуйований; калібрований; зі шкалою

3) диференціальний, неоднаковий за різних умов

1) лі́кар

2) до́ктор ( вчений ступінь)

1) лікува́ти, займа́тися лі́карською пра́ктикою

2) рідк. прису́джувати до́кторський сту́пінь

3) ремонтува́ти нашвидку́ру́ч

4) підробля́ти ( документи); фальсифікува́ти (вино, їжу)

(скор. від doctor) до́ктор ( вчений ступінь)

лат.; = h.c.

(скор. від honoris causa) за заслу́ги (вчений ступінь, присуджуваний без захисту дисертації)

Коллінгвуд, Робін Джордж (1889, Картвел-Фел - 1943) - англ. філософ, історик, археолог; фахівець зі стародавньої історії Британії, автор праць з релігієзнавства, політики, естетики. Загальним спрямуванням його філософії є неогегельянство. Навчався вдома, потім у чоловічій школі-пансіонаті у Регбі, пізніше - в Оксфордському ун-ті. В 1913 р. самостійно здійснив археологічні розкопки римського форту в Емблсайді; в цей же період отримує вчений ступінь і публікує переклад книги Бенедетто Кроче "Філософія Дж. Віко". Од 1935 р. обіймає посаду професора-завідувача кафедри метафізичної філософії в Оксфордському ун-ті. Зазнав протилежних впливів: спекулятивних філософів (Платон, Віко, Гегель, Кроче, Джентиле) - з одного боку, емпіриків та сенсуалістів (Бекон, Локк, Г'юм) - з другого С. правою свого життя вважав зближення філософії та історії. Використовує філософсько-історичний доробок Гегеля, проте відкидає його тлумачення Духа як абсолютної ідеї, своєрідного всеохопного Логосу, вічної ідеальної основи універсуму. Визнаючи автономність власне історичного пізнання, К. водночас фіксував його певну обмеженість, що виявляється у тенденції підходити до минулого в його чистому вигляді як такого, що існує окремо від суб'єкта історичної дії та пізнання. З'ясування цієї обставини дає змогу, гадав він, усвідомити те, що говорити про суще поза духом немає жодних підстав, оскільки будь-який предмет пізнання є продуктом конструктивної діяльності людини як істоти передусім мислячої, духовної. Дух тлумачиться К. як самодостатній процес творчого мислення. Погляди К. на сутність і функції філософії зазнали певної еволюції, що найбільш виразно виявляється при порівнянні двох його основних праць, присвячених цьому питанню - "Начерку філософського методу" та "Начерку метафізики". Якщо у першій праці філософія розглядається як спосіб систематизації різноманітного змісту людського знання, то у другій головна функція філософії вбачається у з'ясуванні абсолютних передумов людського мислення та форм їх виявлення у різні періоди історії. К. намагався розробити версію "метафізики без онтології" як історичної науки про найглибинніші підвалини наукового мислення, зміна котрих приводить до серйозних, тектонічного штибу зрушень у суспільстві. Зокрема, кризу техногенної європейської культури К. трактував як результат відмови від її головної засади - віри у розум. Ідеї К. вплинули в подальшому на процес поступового відродження метафізики у західноєвропейській філософії.

[br]

Осн. тв.: "Начерк філософського методу" (1933); "Основи мистецтва" (1938); "Автобіографія" (1939); "Начерк метафізики" (1940); "Новий Левіафан" (1942); "Ідея історії" (не була завершена, опублікована посмертно, в 1946).

Огієнко, Іван (митрополит Іларіон) (1882, Брусилів, Київщина, нині Житомирська обл. - 1972) - укр. вчений-богослов, культуролог, філософ, церковний, державний діяч. Навчався у Київській військово-фельдшерській школі, 1903 р. успішно склав іспит зрілості при Острозькій класичній гімназії (Волинь), що надало йому право вступу до ун-ту св. Володимира, яке він і реалізував цього ж року. Вже під час навчання в ун-ті (1903 - 1909) О. проявив себе як талановитий вчений-філолог, громадський і культурний діяч. Від початку заснування Українського наукового тов-ва в Києві (1907) брав у ньому активну участь, співпрацював з Грушевським, Грінченком, Житецьким. Особливу увагу приділяв питанням розвитку укр. мови, зокрема укладанню підручників ("по яких можна вчитись і вчити українській мові"), перекладам на укр. мову українознавчих студій Перетца, Лободи, Петрова та ін. Результатом його зацікавлень в історії укр. культури й філософії була канд. дис. (1909) на тему "Ключ розуміння Іоаникія Галятовського". Працював на посаді міністра освіти, потім міністра ісповідань в уряді Української Народної Республіки (1918 - 1921). Як політичний і державний діяч О. активно опікувався питаннями возз'єднання укр. земель (брав активну участь у проведенні акту злуки Західноукраїнської Народної республіки і Української Народної республіки в єдину соборну Українську державу, 1919 р.); розвитком освіти, зокрема україномовними підручниками, словникарством, термінологією. О. - засновник і перший ректор Державного українського ун-ту в Кам'янці-Подільському (1918). З падінням 1920 р. уряду Директорії О. змушений емігрувати, але й на еміграції продовжував напружену наукову працю. Од 1926 по 1932 р. О. - проф. церковнослов'янської мови і кириличної палеографії православного богословського ф-ту Варшавського ун-ту. У 1931 р. Чехословацький ун-т у Брно присудив О. ступінь докт. філософії. Для О. як церковного діяча була характерною діяльність з українізації церковно-релігійного життя, відродження укр. православ'я. Під час польської еміграції вчений опікувався Українською Церковною Радою, яка мала на меті утворення Автокефальної Православної Церкви. В1940 р. О. завершив переклад Біблії укр. мовою Ц. ього ж року він був висвячений архієпископом Холмським і Підляським О. д 1947 р. О. - в Канаді, де в 1951 р. його було обрано Первоієрархом Української Греко-Православної Церкви з титулом "митрополит Вінніпегу і всієї Канади". У своїх релігієзнавчих працях О. чітко визначив ті риси, які характеризують Українське православ'я: демократизм, соборноправність, євангелістськість, побутовість. О. ґрунтовно займався питаннями мови церковно-релігійного життя, ролі Церкви в культурному житті нації, християнського екуменізму. В 1992 р І. н-т філософії ім. Г. Сковороди НАНУ започаткував Огієнківські читання. Утворено Всеукраїнське Огієнківське товариство. Науковий здобуток О. становить більше тисячі творів.

[br]

Осн. тв.: "Дохристиянські вірування українського народу", "Кирило і Мефодій", "УкраїнськаЦерква", "Ідеологія Української Церкви", "Українська патрологія", "Біблійні студії" та ін.

Ляйбніц, Готфрид Вільгельм (1646, Ляйпциг - 1716) - нім. філософ, вчений В. ивчав філософію та право в Ляйпцизькому ун-ті, математику в Ієнському. Після закінчення Ляйпцизького філософського ф-ту захистив у 1666 р. дис. "Про комбінаторне мистецтво", в кінці того ж року в Альтдорфі - дис. на ступінь докт. права. Л. створив першу обчислювальну машину, яка, крім арифметичних дій, могла добувати квадратні корені; після її успішної демонстрації у Парижі був обраний до Паризької академії, а в 1673 р. став членом Королівського тов-ва у Лондоні. Першу статтю про диференційне числення Л. опублікував у 1684 р., а про інтегральне - у 1686 р. Л. виступив ініціатором створення Академії наук у Берліні (1700), був обраний (пожиттєво) першим її президентом. Протягом життя Л. багато подорожував (певний час перебував у Франції, Англії, Італії, зокрема у Римі). Постійним місцем роботи Л. (від 1686 р. і до смерті) було опікування бібліотекою герцогів Ганноверських. Власна філософська система задумувалась і створювалась Л. як спроба синтезу досягнень античної, середньовічної та "нової філософії"; в історію світової філософської думки вона увійшла як завершення європейської філософії XVII ст. і як попередниця нім. класичної філософії. Основними імперативами раціоналістичної за своїм характером методології Л. постають універсальність і чітка доказовість філософських міркувань. Вихідними методологічними засадами, що уможливлюють дотримання означених імперативів, є наступні принципи буття і мислення: 1) несуперечливість будь-якого можливого або мислимого буття (закон суперечності); 2) логічна первинність можливого над дійсним (можливість незліченної множинності несуперечливих світів); 3) достатнє обґрунтування, що існує саме даний світ, відбувається саме ця подія, а не будь-які з можливих (закон достатньої підстави); 4) довершеність чи досконалість даного світу як достатня підстава його існування. Досконалість дійсного світу Л. розумів як гармонію сутності та існування Н. а відміну від попередніх мислителів, які вважали анахронізмом такі поняття античної та схоластичної філософії, як "ентелехія", "монада", "мета" (або кінцева причина) та "субстанція" (субстанційна форма), Л. залучає їх, докорінно переосмисливши, як основоположні і продуктивні засоби філософського пізнання. Першочергове місце тут належить поняттю "монада". Л. радикально відходить від ототожнення матерії і протяжності та тлумачення простору як субстанції (Декарт), позаяк такий підхід, на його думку, передбачає нескінченну подільність. Натомість він вводить поняття частки, наділеної силою (на тій підставі, що цього вимагають закони руху). Прості субстанції, або монади, не мають протяжності і тому не можуть ділитися іще на щось простіше; вони є осередками сили і, отже, почуття, сприйняття (перцепції) і прагнення (апетиції). Кожна монада є мікрокосмосом, що "віддзеркалює" увесь універсум. Із тези, що монади - це прості субстанції, випливає, що вони не мають вікон, через які щось має "входити і виходити". Звідси - ідея Л. про напередвизначену гармонію, адже інакше неможливо пояснити взаємозв'язок монад поміж собою. Подібно до того як два хори можуть співати за однією партитурою, так і монади взаємодіють на підставі первинного Божественного вибору щодо їхнього співіснування. Існування Бога Л. обґрунтовує, виходячи із принципу достатньої підстави; оскільки поняття Бога можливе, то він існує. Тільки Бог спроможний, "віддзеркалюючи" свою власну природу, нівелювати відмінність між випадковим та необхідним; але це не означає, за Л., що зникає людська свобода. Людині, як монаді, також притаманні сприйняття, апетиції і спонтанність, але у формі мислення, волі і свободи. Свобода (включно зі свободою вибору) полягає у слідуванні велінням розуму згідно із принципом достатньої підстави.

[br]

Осн. тв.: "Принцип індивідуації" (1663); "Роздуми про знання, істину та ідеї" (1664); "Теорія руху" (1671); "Міркування про метафізику" (1686); "Про походження речей" (1697); "Теодицея" (1710); "Монадологія" (1714).